Європа переходить на дешевші ракети: досвід України змінює підходи до ППО

Сучасні війни здатні поглинати озброєння швидше, ніж більшість країн устигають його поповнювати. Саме це спостереження після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та загострення на Близькому Сході підштовхнуло європейський оборонний сектор до перегляду пріоритетів.

За словами Дугласа Баррі з Міжнародного інституту стратегічних досліджень, наявні арсенали крилатих ракет часто виглядають достатніми лише на папері: «Якщо ви вважаєте, що у вас достатньо крилатих ракет у арсеналі, то, ймовірно, їх немає».

Роками європейські виробники орієнтувалися на малосерійне виробництво складної техніки, а не на масовий випуск, якого вимагає тривалий конфлікт. Тепер уряди шукають дешевші системи, які можна застосовувати у великій кількості поряд із високотехнологічними зразками. Дослідник Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру Маркус Шиллер формулює це так: «Великі війни ведуться цифрами, а не чудодійною зброєю».

У Збройних силах Естонії зазначають, що поле бою суттєво змінилося від початку повномасштабної війни, тож розробка недорогих, але ефективних систем озброєння набуває критичного значення.

Показовий приклад — український досвід. Україна вибудувала багаторівневу систему протидії, збиваючи тисячі далекобійних дронів, які Росія запускає щомісяця. Для цього використовують кулеметні установки, безпілотники-перехоплювачі та засоби радіоелектронної боротьби, залишаючи досконаліші перехоплювачі для складніших загроз.

За оцінкою виконавчого директора Cambridge Aerospace Стівена Барретта, Росія здатна запустити до 900 безпілотників типу «Шахед» за одну ніч. Спроба збивати їх традиційними перехоплювачами, як часом робили США на Близькому Сході, «коштуватиме мільярди доларів за ніч, що просто неможливо жодному з наших союзників».

Головний технічний директор ракетної компанії Frankenburg Андреас Бапперт вважає, що майбутні системи мають знизити вартість успішного перехоплення з 20 мільйонів євро до приблизно 1–2 мільйонів євро.

Водночас масштабування виробництва залежить не лише від грошей. Керівники галузі вказують на забезпечення компонентами, отримання дозволів і перебудову виробничих процесів. А виконавчий директор Frankenburg Кусті Салм наголошує: самі потужності можуть стати стримувальним фактором, якщо супротивник бачитиме, що Європа здатна швидко відновлювати витрачені ракети. «Якщо ворог знає, що ми можемо виробляти масово... рівняння підказує йому, що я не досягну своїх цілей», — сказав він.

Окремий виклик — реактивні дрони. За даними української розвідки, Росія виготовляє щомісяця 3000 одиниць «Герань-4» та «Герань-5», тож потрібен зенітний боєприпас, який можна випускати в ще більших обсягах. Серед можливих відповідей аналітики називають мікроракету Mark 1 від стартапу Frankenburg Technologies, заснованого 2024 року саме з метою створити економічний та ефективний протидроновий засіб. Цей проєкт демонструє, скільки часу й коштів потрібно, щоб пройти шлях від ідеї до серійного виробництва.