ШІ на війні: Україна і РФ будують розвідувально-ударні системи

Обидві сторони війни розбудовують системи, які поєднують розвідку, обробку даних і завдання ударів, щоб прискорювати виявлення, відстеження та знищення цілей на полі бою. Дрони зі штучним інтелектом у цій картині — лише один із елементів.

Дослідниця департаменту оборонних досліджень Королівського коледжу Лондона Марина Мірон наголошує, що йдеться не просто про безпілотник, який самостійно знаходить ціль і завдає удару.

"Натомість дрон виявляє щось, передає інформацію програмному комплексу, який уміє наносити GPS-координати на карту бойових дій у реальному часі, та повідомляє найближчий артилерійський підрозділ", – пояснила вона.

Такі комплекси дістали назву розвідувально-ударної архітектури. Вони працюють як єдиний командний центр: відстежують положення власних сил, визначають позиції противника та обробляють дані сенсорів із дронів та інших засобів. ШІ дає змогу швидко опрацьовувати великі масиви цієї інформації, скорочуючи "ланцюг ураження" — шлях від отримання розвідданих до удару по цілі.

Україна розробляє власну систему DELTA. Росія, за даними джерела, після оперативних випробувань наприкінці 2025 року почала впроваджувати на передовій свою версію — тактичний комплекс ситуаційної обізнаності "Свод".

За словами Мірон, обидві сторони заявляють, що після обробки даних із поля бою система підтримки прийняття рішень (DSS) пропонує командиру варіанти дій, залишаючи людину в контурі ухвалення рішення. "Наскільки це відповідає дійсності, звичайно ж, з'ясувати неможливо", – додала дослідниця.

Навіть якщо остаточний вибір робить людина, ШІ здатен на нього впливати. Дослідження показують, що такі системи можуть непомітно спрямовувати рішення, фактично визначаючи результат заздалегідь. "Під тиском обставин і в умовах дефіциту часу командири часто роблять так, як пропонує ШІ", – зазначила Мірон.

Певні автономні можливості дронів уже застосовують широко. Командир українського підрозділу ударних дронів "Ясні Очі" Георгій Волков розповів, що нині цю технологію використовують переважно для ударів на великій відстані, коли FPV-дрони втрачають радіозв'язок через засоби радіоелектронної боротьби або кривизну Землі. У разі втрати сигналу бортовий модуль із підтримкою ШІ перебирає керування, самостійно захоплює ціль і доводить удар до завершення.

Засновник української компанії The Fourth Law Ярослав Ажнюк, яка розробляє програмне забезпечення для автономного керування дронами на основі ШІ, каже, що обидві країни працюють над ширшим спектром таких систем. "Йдеться не просто про перегони за те, щоб продемонструвати повністю автономний дрон. Це перегони за те, щоб зробити автономність надійною, доступною та придатною для масштабного розгортання", – наголосив він. За його словами, радіоелектронна боротьба, зростання дистанцій і кількості дронів роблять системи, керовані людиною, дедалі менш достатніми. Ажнюк вважає, що автономність стане переломним фактором протягом наступних 6–12 місяців, а вирішальна перевага буде на боці того, хто зможе розгорнути її в десятках або сотнях тисяч систем, а не лише показати на прототипах.

Водночас застосування ШІ на полі бою має ризики. Старша наукова співробітниця Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Катерина Бондар зауважила, що такі системи діють за алгоритмами та правилами, створеними людьми. За її словами, ШІ простіше навчити розрізняти автобус і танк, ніж російського та українського військовослужбовця. Проблему ускладнює якість зображення: недорогі FPV-дрони мають камери низької якості, а несприятливі погодні умови можуть додатково погіршувати роздільну здатність.

Тому підрозділи, які використовують автономні системи, "делегують ухвалення рішення дуже недосконалій технології, яка не здатна розрізнити цивільну та військову особу, комбатанта або некомбатанта. Саме тому точиться дискусія про те, хто ухвалює рішення і хто несе відповідальність за помилки та прорахунки", – сказала Бондар.

Окремий напрям — озброєння зі штучним інтелектом. Раніше повідомлялося, що Україна розробляє ракети, оснащені ШІ, що є першим і важливим кроком до більшої автономності наступального озброєння. Виробники зазначають, що цей напрям поки не досяг масштабів, які спостерігаються у сфері безпілотників, де вже існують сотні подібних рішень, хоча є перші успіхи та значна кількість розробок. Як саме українські компанії використовують ШІ в ракетах і на якому етапі ці розробки, наразі невідомо.