Стерненко: вибори під час війни та загроза малогабаритних крилатих ракет

За словами Стерненка, виборчий процес під час війни має три складові — юридичну, адміністративну та соціальну. Перші дві гіпотетично можна вирішити, тоді як третя становить критичну небезпеку.

З правового погляду проведення виборів у режимі воєнного стану породжує суперечності, які ставлять під сумнів легітимність новообраної влади. На адміністративному рівні постає проблема реалізації виборчого права: як голосуватимуть військові, що перебувають на передових позиціях по 100–200 днів і більше без виходу, мільйони біженців за кордоном, а також люди в умовах постійних обстрілів балістикою та «Шахедами».

Найнебезпечнішою Стерненко називає соціальну складову. Вибори запускають електоральну логіку — період високої поляризації, коли суспільство ділиться на ворогуючі табори. Популістичні обіцянки «закінчити війну за 24 години», «завтра бути в Криму» або «просто перестати стріляти» лише поглиблюють атомізацію. Наслідки такого розколу країна відчуває ще з кампанії 2019 року, а в умовах екзистенційного протистояння внутрішня агресія може стати фатальною.

Окремо Стерненко звертає увагу на зворотний бік відсутності зміни влади — ризик безкарності посадовців. Без запобіжників і страху втратити посади політики та чиновники будують паралельні клептократичні інституції. Концентрація всієї повноти влади в одному центрі та фактичне об'єднання незалежних гілок шкодить обороноздатності, єдності суспільства й ефективності держапарату. Виправдання дій влади має межі: коли помилки критично загрожують боротьбі за існування держави, необмежений кредит довіри стає небезпечним.

У військово-технічній площині протистояння розвивається за принципом «щита і меча». Розробка дронів-перехоплювачів нового покоління в Україні стартувала ще минулого року — до призначення Михайла Федорова очільником Міністерства оборони. До кінця поточного року засоби перехоплення реактивних «Шахедів» мають піти в серійне виробництво у значних обсягах. Водночас на перший план виходить наступна загроза — малогабаритні крилаті ракети противника, зокрема типу «Бандероль». Вони мають швидкість 500–600 км/год і бойову частину масою 100–150 кг.

Проти таких цілей звичайні дрони-перехоплювачі малоефективні, за винятком складних рішень для збиття на зустрічному курсі. Перспективнішим напрямом Стерненко вважає масштабування ринку дешевих зенітних керованих ракет ближнього радіуса дії (SHORAD) та залучення аналогічних систем від іноземних партнерів. Якщо нині ворог застосовує поодинокі екземпляри таких ракет, то з наступного року їхнє використання може стати масовим.

Благодійний фонд Стерненка, за його словами, лідирує за кількістю щомісячних донатів від фізичних осіб серед волонтерських організацій України. Закуповуючи сотні тисяч безпілотників, фонд орієнтується на потреби операторів із передової, а не на бюрократичні вказівки Генерального штабу. Відбір нових зразків техніки відбувається через бойове тестування: закуповується пробна партія близько 50 бортів, техніка передається у 3–4 різні підрозділи на різних напрямках, збирається аналітика та оцінюється відповідність заявленим характеристикам.

Із понад 100 контрагентів постійними постачальниками залишилися близько 20 виробників. Прикладом успішної співпраці став дрон-перехоплювач «Стінг» від команди «Дикі шершні»: після фінансування двох етапів розробки прототипів і підтвердження системності збиття «Шахедів» різними підрозділами фонд забезпечив 100% викуп продукції з повним авансуванням понад три місяці та допоміг виробнику вийти на державний контракт.

Головна проблема виробників — брак прямої комунікації з кінцевим користувачем. Фонд виступає мостом і важелем фінансового впливу: виділяє кошти на прототипи, збирає фідбек і гарантує ринок збуту в разі успіху. Операційні витрати фонду — менше 1% від обсягу зборів на дрони, вони фінансуються з окремого підписного рахунку «База». Військово-аналітичний напрям, де працюють ветерани-оператори FPV та ексофіцери штабів бригад, комунікує з понад 500 екіпажами безпілотників по всій країні та готує ad-hoc дослідження для Міноборони й Генштабу; у планах — створення окремого аналітичного центру.

З огляду на зростання економічного навантаження на бізнес і громадян фонд орієнтується на масштабування за рахунок іноземних донорів і менеджерів з міжнародних партнерств. Основним інструментом комунікації та фандрейзингу залишається Telegram, який дає близько 80% надходжень: попри застереження щодо безпеки платформи, гарантована доставка інформації без алгоритмічних обмежень робить її критично важливою.

Підсумок: сучасний етап війни вимагає балансу між внутрішньополітичною стабільністю та прискоренням технологічного розвитку оборони. Електоральна логіка під час активних боїв здатна зруйнувати єдність раніше, ніж ворог досягне успіхів на полі бою, тоді як ефективність оборони залежить від гнучкої взаємодії волонтерів, розробників зброї та військових операторів.