Що дадуть Україні турецькі ракети ATACMS та установки M270

За даними Державного департаменту США, Україна придбала в Туреччини 70 балістичних ракет M39 ATACMS, 12 реактивних систем залпового вогню M270, що використовують ракети GMLRS і ATACMS, а також десятки тисяч касетних боєприпасів.

Головна цінність пакета — не в самих ракетах, а в дванадцяти пускових установках M270. Кожна з них несе по два транспортно-пускових контейнери, тоді як HIMARS — лише один. Це подвоєний залп на машину, що дає приріст ракетної вогневої потуги, порівнянний із двома десятками HIMARS.

Збільшення кількості стволів змушує російські розвідувально-ударні контури шукати вдвічі більше цілей на значно ширшій площі. Це ускладнює полювання на українські пускові установки.

Некеровані ракети M26 із касетним спорядженням повертають спроможність, якої бракувало з 2023 року. Дві з половиною тисячі таких ракет дозволяють масовано накривати площі на відстані до тридцяти кілометрів. Вони ефективні проти піхотних накопичень перед штурмами, районів зосередження та місць висадження з мототехніки.

Сама M39 має посередню точність через відсутність супутникової корекції, але компенсує це касетною бойовою частиною на 950 суббоєприпасів. Це ідеальна зброя проти стоянок авіації, позицій С-300 і С-400 та польових складів.

У жовтні 2023 року саме такими ракетами за одну ніч розібрали гелікоптерні майданчики в Бердянську та Луганську. Тоді російська армійська авіація відсунулася вглиб і втратила темп під Авдіївкою.

ATACMS працює по пускових, складах і вузлах управління до пуску. Кожна знищена установка знімає з неба десятки майбутніх ракет — це найдешевше доповнення до протиповітряної оборони.

Політичний аспект також важливий. Туреччина вперше так відкрито передає Києву американську ударну систему через процедуру реекспорту з відома Вашингтона. Анкара роками балансувала між сторонами, а тепер зафіксувала свою позицію в документах Конгресу США. Це створює прецедент, за яким можуть піти інші власники американських арсеналів.