«Панцир» проти дронів: як російський ЗРПК став ціллю для українських БпЛА

Розробку «Панцира» почали в тульському КБ приладобудування ще у 1990-х. Перший дослідний зразок показали 1995 року, але на озброєння російської армії система офіційно надійшла лише у 2012-му. Комплекс мав прикривати військові об’єкти та позиції С-300 і С-400 від крилатих ракет і безпілотників. Його особливість — поєднання двох 30-міліметрових гармат і 12 зенітних ракет на одній платформі.

Базова версія «Панцир-С1» монтувалася на шасі КамАЗ-6560. Це давало мобільність, але створювало проблеми з прохідністю та стійкістю — через високий бойовий модуль машина мала ризик перекидання. Для ОАЕ, які стали першим великим замовником і фактично профінансували завершення розробки, комплекси будували на шасі MAN SX45.

Згодом з’явилися модифікації: «Панцир-С2» з оновленим радаром, «Панцир-СМ» на броньованому шасі «Торнадо», гусеничний «Панцир-СМ-СВ» для супроводу колон та арктичний «Панцир-СА» без гармат, але з більшим боєкомплектом ракет.

Масове застосування дронів змусило росіян створити стаціонарний «Панцир-СМД-Е» без гармат, збільшивши кількість компактних ракет для перехоплення БпЛА. Такі модулі почали встановлювати на дахах будівель у Москві та на вежах навколо столиці. Однак концентрація ППО біля Москви залишає інші регіони з мінімальним прикриттям.

Росіяни також розглядають безпілотну версію «Панцира» на автономному КамАЗі, щоб один оператор міг керувати кількома комплексами. Але це не розв’язує головної проблеми — залежності від виявлення цілей, зв’язку, справних радарів і запасів ракет.

За даними моніторингового проєкту Oryx, від початку повномасштабного вторгнення візуально підтверджено знищення щонайменше 40 «Панцирів», ще шість пошкоджено, а два стали трофеями України. У липні 2026 року бригада «Чорний ліс» атакувала «Панцир-С1» на аеродромі «Халино» в Курській області. Українські дрони також уражали ці комплекси в Криму.

На початку березня 2022 року на Миколаївщині українські військові захопили кілька справних «Панцирів-С1». Один із них пізніше почали використовувати проти російських сил, а вивчення трофеїв дозволило фахівцям краще зрозуміти слабкі місця системи.

«Панцир» залишається небезпечним засобом ближньої ППО, але сам по собі не здатен закрити великий район. Українські безпілотники використовують малу помітність, складні маршрути та масованість, частина апаратів проривається між позиціями, інші атакують радари й пускові установки. Кожен знищений комплекс послаблює російське прикриття та відкриває нові можливості для ударів.