Олександрівський напрямок: поранених росіян не евакуюють, а замінюють новими штурмовиками

За словами Писаренка, штурмові групи противника налічують по 2-3 бійці. Замість того щоб вивозити травмованих із поля бою, командування просто надсилає на їхнє місце нових солдатів. Виявляти ці невеликі групи допомагає українська аеророзвідка, після чого по них працюють Сили оборони.

Окрему небезпеку на цій ділянці фронту створює хаотичне мінування. Російські військові маскують протитанкові та протипіхотні міни під звичайні коробки, пачки, магазини й радіостанції. Попри втрати в особовому складі, противник намагається накопичувати сили для нових атак і паралельно активно застосовує авіацію, керовані авіабомби та масоване мінування території під час відступу.

Українські підрозділи змушені адаптуватися й до дронової загрози. Російські безпілотники контролюють маршрути логістики, тому для доставки боєприпасів і провізії на передову дедалі частіше використовують наземні роботизовані комплекси та гексакоптери. Це дозволяє менше ризикувати особовим складом під час постачання.

За даними Писаренка, зона ураження ворожих дронів на окремих ділянках сягає 2-10 кілометрів. Водночас українські військові вже уражали цілі окупантів на відстані понад 20 кілометрів, що вказує на перевагу Сил оборони у застосуванні дальніх ударних безпілотників на цьому напрямку.