Мобільні вогневі групи ССО: як «Небо» та його екіпаж збивають «шахеди»

Чергування мобільної вогневої групи ССО починається з виїзду у визначений район, де екіпаж займає позицію та готується збивати цілі, що проходять через його сектор. Нині основний об'єкт роботи — ударні безпілотники типу «шахед». За словами командира групи з позивним «Небо», більшість часу минає в очікуванні, але коли ціль з'являється, на влучний постріл лишаються лічені секунди.

Графік залежить від обстановки. На відновлення та сон іноді випадає півгодини, а іноді до восьми годин. Трапляється, що після цього група знову виїжджає й проводить на позиції 12 або й 24 години. Бувало, що за тиждень було три-чотири виїзди, а одне чергування розтягувалося більш ніж на добу.

До складу екіпажу входять п'ятеро військових. Командир приймає команди чергового та координує роботу групи, водій відповідає за технічний стан машини, а троє кулеметників працюють із різним озброєнням: двоє — з калібром 7,62 мм, ще один — із великокаліберним Browning M2 12,7 мм. В інших родах військ мобільна вогнева група зазвичай складається з водія, командира та кулеметника.

Екіпаж ССО працює на британській машині Supacat, пристосованій під ці завдання, тоді як більшість інших МВГ використовують пікапи. На машині встановлено три кулемети, вона має високу прохідність і витримує серйозні навантаження — перевезення каністр, води, зброї та набоїв.

Для виявлення цілей група застосовує спеціальне програмне забезпечення, а також візуальне й акустичне спостереження. Якщо ціль тримає курс на сектор, екіпаж може виїхати назустріч, щоб встигнути підготуватися. У визначеному секторі є до п'яти затверджених точок, від кожної з них можна відхилятися на три-п'ять кілометрів. За ясної погоди ціль видно добре й далеко, а за низької хмарності, дощу чи туману її чути акустично, але не видно візуально.

Результат ураження підтверджують по-різному. Бойова частина може здетонувати в повітрі, і тоді на землю падають лише уламки. Якщо постріл зачепив бак або хвостову частину, група під'їжджає та фіксує бортові номери. Був випадок, коли ціль майже неушкодженою сіла в полі: приїхали вибухотехніки й забрали бойову частину, а корпус згодом передають до музеїв, навчальних центрів або волонтерам.

Вогонь відкривають не завжди. Якщо ціль змінює курс і заходить на житлову забудову, за інструкцією вогонь не ведуть. Так само чекають, поки розминеться з групою гелікоптер, адже на збиття працюють і авіаційні групи. Найнапруженіший час — масовані атаки, коли одночасно в сектор летять «шахеди», ракети й балістика.

За словами командира, влучність залежить від практики та стрілецьких якостей кулеметника, а ефективність групи — від злагодженості її роботи. Під час очікування, поки система не показує загрози в секторі, військові п'ють чай або каву, хтось читає книжку, але щойно ціль заходить у сектор — усі готові до роботи. Набоїв підрозділи ССО мають достатньо: возять не 200–300, а по кілька тисяч. Нормативу на збиття цілі немає, адже на це впливає багато факторів.

Окремої традиції святкування збитих цілей немає — це буденна робота. На машині малюють позначки уражених дронів, а якщо номер підтверджено, записують і його. Конкуренції між мобільними групами немає: озброєння й можливості в різних підрозділів відрізняються, а виснажену групу на позиції замінює інша.

Ворожі дрони змінилися: зросла висота і швидкість польоту, бойова частина стала важчою та руйнівнішою. У відповідь з'явилися окремі групи-перехоплювачі. Помилки після невдалої роботи розбирають усередині групи, за можливості відпрацьовують на полігонах і консультуються з іншими екіпажами.

До 2022 року командир групи працював у торгівлі — магазини, склади, купівля-продаж, доставка товарів. Потім мобілізувався до сухопутних військ, звідки перевівся в ССО. Перш ніж очолити групу, він був і кулеметником, і водієм. Грошове забезпечення залежить від звання, посади й вислуги; доплачують за бойове чергування, а за кожну підтверджену збиту ціль передбачена виплата близько 36 тисяч гривень, яку розподіляють між усією групою.

Підготовка кулеметника МВГ триває близько трьох з половиною місяців: приблизно два місяці базової військової підготовки та ще півтора місяця навчання на кулеметника. Далі служба чергується з навчанням — медициною, саперною справою, стрільбою. Цивільна професія не є визначальною: у групах служать колишні вчителі, інженери, механіки, айтішники.