Іскандери: чому Україні так важко збивати та вистежувати російські ракети

Російські комплекси «Іскандер» створюють для України серйозну проблему: перехоплювати їхні ракети наразі немає чим, а виявити пускову установку до або після пострілу вкрай складно. Про це в ефірі телемарафону заявив радник президента України Сергій Бескрестнов (позивний «Флеш»).

За його словами, розрахунки виводять «Іскандери» на вогневі позиції лише після отримання конкретного бойового завдання. Рух до рубежу триває інколи до п’яти годин — техніка йде лісовими дорогами, щоб уникнути виявлення супутниками. Сам процес розгортання, запуску та відходу займає мінімум часу.

«Розгортання „Іскандера“ відбувається дуже швидко. Потім запуск. „Іскандер“ відстрілявся і потім тікає з позиції», — пояснив експерт.

Бескрестнов зазначив, що росіяни тримають пускові на дистанції 140–150 км від лінії фронту, щоб гарантовано уникнути ураження українськими HIMARS. Через це, а також через швидке згортання позицій, застати комплекс на марші чи на стартовому майданчику майже неможливо.

Окремо радник зупинився на проблемі виробництва ракет. Воно розміщене у заглиблених підземних спорудах, тож атакувати його складно. До того ж, за його словами, «Іскандер» — чи не єдиний зразок російського озброєння, що виготовляється повністю з місцевих комплектуючих, через що санкційний тиск на цю галузь майже не діє.

«Це виробляється глибоко під землею і не так дуже легко атакувати виробництво. І також, на жаль, там санкції також не дуже працюють, тому що „Іскандер“ це, мабуть, єдиний виріб, який виробляється на 100% з російських ресурсів і російської електроніки», — наголосив Бескрестнов.

Контекст: в ніч на 5 серпня російські війська випустили по Києву майже три десятки балістичних ракет, які не вдалося перехопити через брак зенітних ракет до Patriot. За оцінками авіаексперта Валерія Романенка, найбільшу загрозу становлять ракетні бригади з Брянської та Курської областей, а також підрозділ, що розгортається у Воронежі з північнокорейськими ракетами. Україна розглядає варіанти ударів по пускових і складах, зокрема HIMARS і дронами, однак реалізацію ускладнюють мобільність комплексів та їхнє прикриття системами С-400.