Дистанційне мінування на Херсонщині: ворог маскує вибухівку під побутове сміття

Про це розповів начальник Херсонської міської військової адміністрації Ярослав Шанько.

За його словами, за понад чотири роки протистояння агресору мешканці області пережили практично весь спектр форм російського терору. До артилерійських обстрілів, ударів безпілотників і керованих авіабомб додалася ще одна загроза — дистанційне мінування територій, якими щодня пересуваються люди.

Для Херсонщини ця проблема особливо гостра. Ще до появи нової тактики регіон мав величезну мінну небезпеку: після бойових дій та обстрілів на територіях залишалися нерозірвані боєприпаси, уламки ракет і дронів. Частину ділянок доводиться обстежувати й розміновувати роками. Тепер же вибухонебезпечний предмет цілеспрямовано може з'явитися фактично будь-де — його скидають ворожі безпілотники.

Ворог залишає міни просто на вулицях, узбіччях, у дворах та інших місцях, де щодня бувають люди. Головна небезпека в тому, що перехожий може не помітити таку міну й випадково наступити на неї або взяти до рук.

Сапери, які працюють на території громади, виявляють різні типи пристроїв. Серед них — протипіхотні міни, зокрема «пелюстки», «пряники», «калачі», а також інші саморобні вибухові пристрої.

Окрема проблема — маскування. Міна не обов'язково має звичний вигляд: її роблять максимально непомітною серед трави, листя, ґрунту чи сміття, вона зливається з їхнім кольором. Людина може пройти поруч і не здогадуватися, що за кілька сантиметрів від неї лежить смертельна небезпека.

Ще підступніше, коли вибухівку маскують під звичайні речі — шматки тканини, ганчір'я, опаковання, вологі серветки, павербанки чи інші буденні предмети. Побачивши таке, людина за звичкою сприймає його як сміття і хоче прибрати. Саме на цю природну реакцію й розраховує ворог.

Особливо вразливі комунальники, які щодня прибирають території, косять траву, доглядають прибудинкові ділянки, працюють біля пошкоджених об'єктів інфраструктури. Для них контакт із землею та різними предметами — частина звичайної роботи, але в умовах Херсона вона може миттєво обернутися смертельним ризиком.

Уже є реальні випадки, коли працівники комунальних підприємств та звичайні цивільні натрапляли на замасковані вибухонебезпечні предмети під час прибирання вулиць чи косіння трави. Наслідки надзвичайно важкі: тяжкі поранення, ампутації кінцівок, а іноді — смерть.

Додаткову небезпеку створює неможливість передбачити спрацювання. Частина мін реагує на найменший фізичний контакт — досить наступити чи взяти в руки. Але є й такі, що можуть бути підірвані дистанційно, тож навіть обережний повільний рух не гарантує безпеки: рішення про підрив ухвалює той, хто його скинув, або сам пристрій, налаштований на самознищення.

Саме буденні дії найчастіше й стають моментом трагедії, адже тоді людина найближче контактує із замаскованим предметом. Ця невизначеність — частина задуму ворога, який сіє сумнів у кожному кроці та перетворює звичні справи цивільних на потенційну загрозу життю.