Дрони як економіка війни: що визначає ціну безпілотників

Базовий принцип, за яким будувалася військова економіка, зазнав кардинальних змін. Якщо раніше перевага надавалася дорожчій і технологічнішій зброї, то тепер ключовим є точний розрахунок: скільки коштує засіб ураження і наскільки цінна ціль, яку він має знищити. Вартість безпілотника формується не як побічний ефект технології, а як параметр, що відповідає конкретному бойовому завданню.

Наймасовіший клас — FPV-дрони, які стали асиметричною відповіддю на дефіцит артилерійських снарядів. Це витратний матеріал, і виробники прагнуть мінімізувати його ціну: найдешевші моделі коштують від 15–20 тисяч гривень, потужніші — 30–60 тисяч. Саме ці дрони створили на фронті так звані killzone, унеможлививши вільний рух важкої техніки противника. Їхня дальність — від 1 до 50 км, а точне наведення дозволяє влучати у слабкі місця ворожої бронетехніки.

Окремий напрям — дрони-перехоплювачі, які масово застосовуються проти іранських "Шахедів". Наприклад, модель P1-Sun (відомий як "Пісюн") коштує від 1 тисячі доларів, має пластиковий корпус і дальність 23 км. Водночас один "Шахед" оцінюється у 40–70 тисяч доларів, тому економічно виправданим є навіть застосування кількох перехоплювачів проти одного ворожого БпЛА.

Для ударів по цілях у тилу призначені потужніші безпілотники класів middle та deep strike. Прикладом є дрон Anubis від спільного підприємства Auterion Airlogix Joint Venture GmbH, який може діяти на відстані до 1600 км. Його вартість коливається від 50 до 100 тисяч доларів, а бойова частина вагою 45–50 кг дозволяє уражати не лише техніку, а й будівлі, зокрема навчальні центри ворога.

Дрон "Бегемот" від компаній GLEFA та Culver Aerospace працює на відстані до 300 км, несе комбіновану бойову частину масою 75 кг і літає на малих висотах. Ще один представник середньої дальності — FP-2 від Fire Point, здатний нести до 200 кг бойового навантаження на відстань до 700 км. За словами військовослужбовця Олександра Карпюка (відомого як Серж Марко), вартість такого дрона становить 42 тисячі доларів.

Окрема категорія — далекобійні "діпстрайки", де конструктори балансують між вагою бойової частини та дальністю польоту. Тут оцінюється не лише вартість цілі, а й вартість альтернативи — наприклад, крилатих ракет, які значно дорожчі. Оновлений FP-1 може долати до 3400 км із бойовою частиною 60 кг, а його ціна становить 55–70 тисяч доларів. Як зазначила СЕО Fire Point Ірина Терех, уразити ціль — це лише половина справи: "Доставити, вразити ціль — це, насправді, найлегша частина. Завдяки нашій роботі ми змогли пробити кілька рівнів російської протиповітряної оборони, щоб точно вразити ціль".

На кінцеву вартість безпілотника впливає не лише собівартість матеріалів, а й низка інших чинників. За словами журналіста та військовослужбовця Антона Швеця, до уваги треба брати можливі доопрацювання "на ходу", гарантійні заміни апаратів, що не полетіли, модель постачання та супровід запуску представником виробника. Усе це робить неможливим пряме порівняння цін навіть у межах одного класу дронів, адже кожна місія вимагає унікального технологічного рішення.