Дефіцит перехоплювачів PAC-3: чи отримає Україна 300 ракет на зиму

Військовий оглядач з Ізраїлю Давид Шарп в інтерв'ю розповів, чому Україні складно отримати достатню кількість ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Він наголосив, що ліцензії від США на власне виробництво таких ракет є критично важливими для розвитку Збройних сил України, створення робочих місць і доступу до технологій, але це питання середньо- та довгострокової перспективи.

Президент Володимир Зеленський заявляв про потребу в 300 ракетах-перехоплювачах на три зимові місяці. Шарп зазначив, що сумнівається в можливості надати таку кількість, оскільки раніше подібних масштабних рішень не ухвалювалося.

Об'єктивно ракет PAC-3 не так багато, як може здаватися. Частина вже витрачена, а попит на них величезний — не лише в Україні. Частина законтрактована іншими країнами. США витратили значну частину своїх запасів, враховуючи поточні конфлікти та потенційні сценарії війни з Китаєм. Арабські союзники США також витратили багато ракет і потребують поповнення.

Європейські країни вже передали Україні чимало ракет, але мають власні запаси. Для багатьох політиків пріоритетом є власна безпека, навіть якщо реальна війна з Росією їм не загрожує найближчим часом. Шарп зазначив, що європейським політикам важко пояснити суспільству, чому вони віддають ракети Україні, ризикуючи власною безпекою. Це стає вразливим питанням для політичних опонентів.

Україні потрібно наводити переконливі аргументи для партнерів, зокрема наголошувати, що кожна передана ракета рятує життя та відсуває війну від їхніх кордонів. Шарп вважає, що такі аргументи можуть звучати дещо демагогічно, але вони мають бути переконливими.

У підсумку кожна держава діє за принципом "своя сорочка ближча до тіла", тому Україні доводиться сподіватися насамперед на себе. Якщо війна триватиме, а Росія почне виробляти вдвічі більше "Іскандерів" або отримає більше ракет від КНДР, кількісний розрив може збільшитися.

Рішення полягає не в тому, щоб отримувати щоразу більше перехоплювачів, а в тому, щоб мати власні засоби для руйнування виробничих потужностей противника, які виготовляють озброєння для атак. Це завдасть настільки великої шкоди, що спонукає Росію утримуватися від подальших ударів.