На Харківщині бригада «Скіф» тренує збиття FPV-дронів у VR

На Харківщині військовослужбовці 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» проходять підготовку на тренажерному комплексі, який імітує зустріч із ворожим FPV-дроном. Заняття побудовані у два етапи: спершу боєць відпрацьовує стрільбу за сценарієм, який задає комп'ютер, а далі виходить на віртуальний спаринг із живою людиною.

У ролі оператора симулятора FPV-дрона виступає інструкторка з бойовим досвідом Олена на позивний «Весна». Військовий у VR-окулярах намагається уразити дрон із рушниці.

«За рік технології пішли вперед. Ці заняття як ніколи актуальні. Хлопці тільки вчаться. Багаторазове тренування обовʼязково дасть свої результати. Зараз у вправі я здійснювала маневри навколо стрільця на великій відстані, щоби патрони не могли дістати до дрона. Це важливо враховувати при стрільбі з рушниці. Коли дроном керує реальна людина, це може бути непередбачено, тому треба муштрувати реакцію, щоби мати змогу стріляти на упередження», — розповідає «Весна».

Сценарій вправи максимально наближений до умов бойової позиції. Після кожного підходу інструктори аналізують помилки та коригують дії бійців, за потреби вправу повторюють. У тренажері можна змінювати погоду й час доби — додавати дощ, туман чи бурю, тренуватися вдень або в сутінках.

За словами інструктора Євгена на позивний «Єнот», він відповідає за роботу зі зброєю та стрільбу, тоді як «Весна» — за дрони та поводження з ними: як реагувати на безпілотники, що вони можуть нести, з якою швидкістю літати та з яких напрямків заходити.

«Ми не навчаємо, як варити суп або рубати дрова. Ми даємо ту інформацію, яка допоможе вижити: як реагувати в бойових умовах, користуватися різними видами озброєння. Адже дрон може з’явитися в будь-яку секунду: яка зброя буде під рукою, ту схопиш і будеш нею працювати. Добиваємося того, щоб у кожного бійця виробилася м’язова пам’ять. Щоб він навіть головою не встиг подумати, а руки вже почали працювати, реагувати», — зауважує «Єнот».

Євген має бойовий досвід: у 2019–2021 роках працював інструктором, потім звільнився з війська, а у 2022 році повернувся до служби. Під час повномасштабної війни він дістав тяжке поранення й зосередився на інструкторській роботі. За його словами, навчати інших складніше, ніж воювати самому, бо до кожної людини потрібен свій підхід — комусь зрозуміліше, коли пояснюють «на пальцях», комусь — на власному прикладі, відео чи з особистого досвіду.

Військовослужбовець Віталій на позивний «Джокер» сів за симулятор уперше. «Коли справжній летить, це страшніше. Але тут реалістичне навчання: як зі справжньою зброєю, просто бачиш картину, як у мультику», — розповідає він.

Олексій на позивний «Батік» уразив віртуальний дрон із другої спроби. Він служить у Національній гвардії з 2016 року, родом із Харківської області, повномасштабне вторгнення зустрів удома, після чого вивіз сім'ю та повернувся до служби. За його словами, під час тренування виникло напруження, схоже на відчуття при реальній атаці: «Бачив, як наближаються дрони, чув їхнє дзищання. Трохи було мандражу. Звуки, відео — все наближено до реальних умов. На жаль, дрони залітають до нас по декілька разів на день. Такі вправи покращують навички. Це дає шанс відчути без втрати військовослужбовця, як на тебе летить дрон».

Серед тих, хто тренується, — військова, яка до служби працювала вчителькою початкових класів. Віртуальний FPV-дрон вона успішно уразила з другої спроби: перший підхід був складним через прицілювання та пошук ракурсу, другий виявився значно легшим.

Головний сенс таких занять — багаторазово відпрацьовувати реакцію на повітряну загрозу без ризику для життя. Чим більше змінюються сценарії та умови, тим більше ситуацій боєць може пройти заздалегідь.