Балістична загроза: чому знищити пускові установки РФ складно

У липні російські війська запустили 126 балістичних ракет, що перевищило показники попередніх масованих атак. Основними засобами ударів є «Іскандер-М», зенітні ракети С-300/С-400, адаптовані «Циркони» та північнокорейські KN-23. Зокрема, С-400 з радіусом дії до 200 км дозволяють обстрілювати Київ та інші тилові міста.

За словами заступника гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ Анатолія Храпчинського, російський розрахунок базується на дефіциті протиракет в українських системах ППО. Головна небезпека балістики — складність її перехоплення. ОТРК «Іскандер-М» потребує лише 15 секунд від отримання координат до запуску.

Випадки знищення пускових установок фіксувалися, але переважно в пунктах постійної дислокації після тривалої розвідки. Росіяни посилили захист місць зберігання техніки, ховаючи її під землею, що ускладнює ураження наявними засобами.

Розгортання установки займає близько шести хвилин, а марш від місця зберігання до стартової позиції — 14–15 хвилин. Таким чином, «вікно можливостей» для удару становить від шести до двадцяти хвилин. Це потребує оперативної розвідки в реальному часі. Супутники зазвичай фіксують установку за тепловим слідом лише в момент пуску, коли час на ураження критично скорочується.

Саме тому під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом Володимир Зеленський просив дозвіл на використання Starlink на території Росії. Це дозволило б швидко реагувати на переміщення пускових установок.

Установки зазвичай розгортаються за 180 км від кордону України. Для ураження за лічені хвилини потрібні засоби зі швидкістю понад 1,8 Маха, як-от ATACMS, але їх кількість в України обмежена. Тому стратегічним рішенням є створення власних балістичних ракет з радіусом дії 100–250 км.

Безпосередньо в зоні пуску вздовж кордонів Росія утримує близько 26 установок, загальний арсенал оцінюється у 160 одиниць. Втім, у противника є вразливе місце: нещодавній удар по заводу у Волгограді, що виготовляє та ремонтує пускові установки, завдав РФ значних збитків. Це змушує росіян залучати північнокорейські установки та екіпажі для диверсифікації ризиків.