Польський досвід переозброєння на F-16
Польський досвід переозброєння на F-16 (переклад статті https://31blt.wp.mil.pl/pl/pages/f-16-2020-01-15-y/ )
18 квітня 2003 року в Дебліні між польською та американською стороною було підписано чотири контракти:
– про поставки F-16,
– про фінансування закупівлі,
– про позику, надану урядом США для цієї покупки,
– про офсет.
(Фото Siły Powietrzne / Polish Air Force)
ПІДГОТОВКА ПІЛОТІВ ТА НАЗЕМНОГО ПЕРСОНАЛУ
а) навчання пілотів
Контракт на закупівлю F-16 передбачав навчання в США 49 польських пілотів, серед них 7 пілотів до рівня інструктора.
Навчання польських пілотів у США складалося з трьох основних елементів:
– теоретична, лінгвістична та процедурна підготовка – 5 місяців;
– навчання на навчально-бойовому літаку (Т-38) – 6 місяців;
– навчання на бойовому літаку не менше 80 – 100 годин, а для пілотів-інструкторів 120 годин – 13 місяців.
Перша група польських пілотів була відправлена до США на рубежі травня та червня 2005 року. Навчання розпочалося із мовних курсів в Військовому інституті іноземних мов МО США на базі Лакленд у Сан-Антоніо.
Після його завершення заняття розпочались на базі ПС Рендольф в Техасі. Цей етап навчання складався з трьох основних сегментів:
– місячний теоретичний курс перед виконанням польотів як на літаках нового типу, так і в повітряному просторі США;
– навчання на тренажері T-38C;
– льотне навчання.
Польські пілоти були призначені до 560-ї навчальної ескадрильї (авіабаза Рендольф).
Теоретична підготовка обіймала близько 100 годин занять, що реалізовувалися перед початком польотів, також подальші 50 годин що супроводжується в процесі їх перебігу.
На початковому етапі теоретичні заняття проводили цивільні службовці, які працюють інструкторами льотного тренажера. Другу частину теоретичних занять проводять пілоти та інструктори з ескадри. Навчання складається з шести блоків (експлуатація літаків, аеродинаміка та механіка польоту, процедури IFR, групові польоти, планування польотів у повітряному просторі США та авіаційна фізіологія).
На другому етапі навчання в Рендольфі пілоти виконували 24 польоти на льотному тренажері Т-38С.
(Фото Piotr Wroblewski)
Навчання на Т-38:
а) перша частина – базове навчання, охоплює 8 польотів, перші два з яких закінчуються рулінням та зосереджуються на наземних процедурах. Наступні шість польотів включають, серед інших процедури вильоту та повернення на аеродром, способи використання виділеного повітряного простору, географічна орієнтація (за допомогою навігаційних засобів) та дії у конкретних випадках у польоті, які можна виконувати лише з першої кабіни (наприклад, вимкнення двигуна). Виконання вищезазначених польотів є умовою для початку льотної підготовки.
б) під час другої частини навчання є два польоти, в яких слухач практикує особливі ситуації під час польоту.
в) у третій частині льотне навчання проводиться згідно з процедурами IFR, TACAN, VOR, VOR DME, ILS, PAR.
г) частина четверта – це шість польотів, що відправляються з аеропорту Тусона. Метою цього навчального елементу є ознайомлення пілотів з умовами аеродрому Тусона, інших аеропортів поблизу та ландшафту Арізони.
(Фото Maciej Oleszko jetphotos.com)
Навчання на F-16:
Польські пілоти розпочали навчання на F-16 у 195-й ескадрильї 162-го винищувального крила авіації Національної гвардії в Арізоні. 162 винищувальне крило призначене для навчання іноземних студентів. Інструктори – дуже досвідчені пілоти, багато з них мають час польоту на F-16 2000-3000 годин, а багато з них також мають досвід реальних військових конфліктів.
Навчання для першої групи складався з трьох етапів:
– Basic Training – базове навчання;
– FLUG (Flight Lead Upgrade);
– IPAC – підготовка інструкторів.
Початковий етап базового навчання включає кругові польоти, польоти ILS, PAR, TACAN та тренування на підході з не працюючим двигуном. Оцінюючи успіхи студента, інструктор приймає рішення про його перший сольний політ. У випадку з польськими пілотами перехід з версії D на версію C (одномісний) займало близько 4-5 польотів. Іншим елементом навчання на етапі базової підготовки є повітряний бій зростаючої складності. Потім відбуваються польоти для перехоплення та навчання використання радіолокатора в BVR (за межами візуального бачення) та заправки в повітрі.
Після відпрацювання всіх елементів «повітря-повітря» починається етап “повітря-земля”. На початку навчання передбачає тренувальні маневри, а потім тактичні. Оскільки польоти на тактичні полігони виконуються на малих і дуже малих висотах, цій частині тренувань передує спеціальна підготовка.
Наступним етапом базового курсу є польоти, в яких поєднуються завдання «повітря-повітря» та «повітря-земля». Базовий курс закінчується іспитом.
FLUG (Flight Lead Upgrade) – це групове тренування команд. FLUG складається з 22 польотів. Учень бере на себе роль керівника групи, проводить інструктажі. Під час навчання інструкторів IPAC реалізується програма, подібна до рівня FLUG.
Перші три пілоти закінчили навчання в червні 2006 року. Навчання пілота коштувало близько 1,8 мільйона доларів, а підготовка інструктора пілота – близько 3 мільйонів доларів.
(Фото www.facebook.com/32.BLT)
б) навчання наземного персоналу
Процес підготовки наземного персоналу починається з навчання англійською мовою (вся технічна документація літака підготовлена цією мовою). Після досягнення належного рівня знань та складання іспиту з англійської мови відповідно до критеріїв ECL, слухачі направляються на теоретичний курс в Дебліні, який ведуть інструктори, які здобули кваліфікацію в США. Практичні заняття проводяться безпосередньо в літаку на 31 BLT. Навчання закінчується комплексним іспитом та дозволом виконувати технічне обслуговування авіаційного обладнання за даною спеціальністю. У 2006 році в США пройшло навчання 174 технічних працівників.
ПІДГОТОВКА АЕРОДРОМІВ ДО ПРИЙОМУ F-16
Поряд з рішенням оснастити Збройні сили Польщі новим багатоцільовим літаком в аеродромах, призначеним для розміщення цих літаків (Познань-Кшесини та Ласк), було розпочато роботи для адаптації інфраструктури до стандартів та вимог цього літака. Більше того, була врахована необхідність адаптації навчальної бази Академії ПС до стандартів, що дозволяють проводити підготовку особового складу. Фінансування інвестиційних завдань у галузі аеропортової інфраструктури здійснювалося з трьох джерел:
– спеціальний резерв державного бюджету – для аеродромів, що охоплюються програмою “Багатоцільовий літак”,
– національні бюджетні ресурси та ресурси НАТО – для 7 аеродромів, охоплених програмою NSIP
– бюджет міністерства оборони – для всіх аеродромів.
Загальні фінансові потреби на підготовку інфраструктури для літаків F-16 оцінюються майже в 1 млрд. Злотих. Приблизно 2/3 вищезазначеної суми було витрачено з моменту початку програми F-16.
Модернізація аеродрому Познань – Кшесини розпочалася в червні 2001 року. Побудовано нову злітно-посадкову смугу довжиною 2,5 км, руліжні доріжки та стоянки для літаків. Проводилися також агротехнічні роботи.
12 липня 2002 року відбулося офіційне відкриття аеродрому. У наступні роки дорожні роботи продовжувались.
Для обслуговування F-16 була побудована ТЕЧ довжиною 115 м, шириною 45 м. Встановлено систему пожежогасіння.
Поруч з ТЕЧ була побудована станція паливного обслуговування літаків, яка додатково обладнана, як і ангари, системою протипожежного захисту та потужними вентиляційними системами. Також встановлені американські паливні баки ємністю 50 000 літрів кожен.
Також було побудовано командно-диспетчерський пункт, близько десятка залізобетонних арочних укриттів третього покоління для літаків. Камера відхилення тяги, розташована в задній частині укриття, дозволяє запустити літак прямо з укриття. Зону доповнюють: технічний корпус, будівля ескадрильї, будинок пілота, приміщення для обслуги та сховище для автомобілів.
На кількох об’єктах загальною площею 6000 м2 було створено новий пункт з обслуговування аеродрому. У ньому розміщені гаражі сучасного обладнання для підтримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності, склади витратних матеріалів та сучасна технічно-ремонтна майстерня з автомийкою, обладнаною мийно-сушильним обладнанням. Пункт обладнаний аеропортовими пилососами на шасі автомобілів та іншими миючими засобами (літні та зимові). Його завданням є забезпечення належної чистоти злітно-посадкової смуги, руліжних доріжок та під’їзних шляхів, що відповідає експлуатаційним стандартам F-16.
Інший сучасний об’єкт – це корпус лабораторії. На об’єкті будуть проводитися дослідження не тільки для літаків F-16, а й для підрозділів Збройних сил Польщі. У будівлі розміщений спеціалізований військовий центр метрології та лабораторія паливно-авіаційних матеріалів.
(Фото Marcin Tomasz Wierzbicki jetphotos.com)
На аеродромі встановлено систему гальмування літаків, сучасну метеорологічну систему, навігаційне освітлення та зовнішню огорожу. Слід зазначити, що нові об’єкти аеродрому забезпечуються від нових електростанцій, тепло забезпечується власними нафтовими котельнями. Більшість приміщень оснащені кондиціонером.
ПОСТАВКИ ЛІТАКІВ ТА ОБЛАДНАННЯ
Символічна передача перших польських F-16 відбулася у Форт-Ворті, штат Техас, 15 вересня 2006 р. Перший польський F-16 (№ 4040) та другий (4041) тривалий час знаходились на базі ПС США в Едвардсі, де до кінця вересня 2007 року на цих літаках були інтегровані бортові системи відповідно до польського замовлення. Випробування включали програмне забезпечення, обладнання та зброю. Випробувано інтегровану систему радіоелектронної боротьби ITT AIDEWS, випробувано інтеграцію ракет Raytheon AGM-158C JSOW-C, проведено аналіз роботи розвідувального контейнера Goodrich DB-110, спостережно-прицільного контейнера Lockheed Martin Sniper XR, системи реєстрації повітряного бою та шолома JHMCS (Joint Helmet Mounted Cueing Systems). Також в рамках випробувань з польських F-16 були скинуті бомби GBU-31
ПРОЦЕДУРИ ПРИЙМАННЯ ЛІТАКА
Літаки були доставлені із США американськими пілотами, а на «спарках» також при перельоті були і польські пілоти. У Кшесинах після завершення митних процедур, кожен щойно поставлений американським літаком повинен був пройти приймальну перевірку. Ця процедура тривала близько 3 тижнів і полягала у перевірці технічного стану та верифікації деталей. Її проводили 2-3 людини від кожної спеціальності.
ПОРЯДОК ПОСТАЧАННЯ ОБЛАДНАННЯ ТА ТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ
Замовлене обладнання надходило безпосередньо від виробників по всій території Сполучених Штатів до пункту збору для поставок в Тексаркані. Там відбувається підготовка до відвантаження: упаковка, видача транспортних документів та специфікацій доставки, а потім завантаження контейнерів. По морю контейнери з обладнанням спочатку прямують до одного з великих портів Європейського Союзу (наприклад, до Гамбурга), де їх перевозять на інше, менше морське судно, а потім транспортують до порту в Гдині. У порту Гдиня, після вивантаження контейнерів, здійснюється транзитне митне оформлення, потім контейнери завантажуються на вантажівки і транспортуються безпосередньо до 31 авіабази в Кшесинах.
У Кшесинах проводиться остаточне митне оформлення та сплачується належний податок (лише в цей момент товари відпускаються у “вільний обіг” митною службою, а вміст доставки може приймати приймальна комісія). В рамках основних поставок обладнання та деталей у Кшесини у 2006 році надійшло 204 контейнери, у 2007 році – 59 контейнерів. В рамках аварійного постачання деталей (MICAP) найкоротший час очікування – 2 дні, і в середньому близько 30 днів.
(Фото Tomasz Jozefiok jetphotos.com)
ПОСТАВКИ ОЗБРОЄННЯ
Процедура доставки озброєння така ж, як описана вище.